Міжєпархіальний трибунал Вінніпезької митрополії є структурою церковного правосуддя, що допомагає вірним, які бажають подати прохання про визнання шлюбу недійсним на підставі вагомих причин. Процедура анулювання шлюбу є судовою процедурою, яка перевіряє дійсність шлюбу та підстави відповідно до норм канонічного права. Трибунал розглядає кожну справу індивідуально і неупереджено, з повагою до гідності та прав усіх сторін.
Визнання шлюбу недійсним не впливає на легітимність дітей, народжених від цього союзу, і не передбачає моральної провини з боку подружжя. Анулювання проголошує, що шлюб був недійсний з самого початку через певну перешкоду чи недолік, що заважав справжньому та тривалому зв’язку любові та вірності. Анулювання шлюбу є необхідним у випадку, коли подружжя, взявши шлюб, розлучилося, і кожна зі сторін бажає знову одружитися в Католицькій Церкві. Іноді прохання про анулювання шлюбу подаються з особистих чи духовних причин.
Трибунал готовий допомогти кожному, хто бажає ініціювати або взяти участь у процесі анулювання, а також надати душпастирський провід і опіку протягом усього процесу.
Для отримання додаткової інформації та анкети заяви просимо звертатися до місцевого пароха або до владики Андрія Рабія за телефоном 204.338.7801 x 4 або надіслати повідомлення на електронну адресу: chancellor@archeparchy.ca.
Що таке анулювання?
Анулювання шлюбу (також відоме як «визнання шлюбу недійсним») — це рішення суду, яке проголошує, що первинний шлюб був недійсний. Це не є розірванням шлюбу, а ствердженням, що шлюб ніколи не мав законної сили з самого початку.
Декларація про недійсність не впливає на юридичний чи церковний статус дітей, народжених від цього союзу.
Церковний Суд (Трибунал) може визнати шлюб недійсним на основі різних підстав. Наприклад, це може статися, якщо одна зі сторін уклала шлюб під примусом або страхом – отже не давала вільної згоди; або якщо особа не знала або не погоджувалася на те, на що нібито погоджувалася (наприклад, на постійний союз «в горі і радості», незважаючи ні на що).
Анулювання не є розлученням. Розлучення — це розірвання цивільного союзу, яке здійснює світська держава, стверджуючи, що спочатку був дійсний шлюб, але тепер він розривається. Натомість, Церква вважає святе подружжя вічним союзом чоловіка і дружини в Бозі.
Ні, анулювання не відбувається автоматично у кожному випадку розлучення. Існують випадки, коли Трибунал не може встановити, що шлюб був укладений недійсним.
Анулювання шлюбу значно відрізняється від розлучення. Уряд видає розлучення майже автоматично після подання заяви, за умови виконання базових умов, таких як один рік роздільного проживання подружжя. Натомість анулювання не видається автоматично, коли пара розлучається. Анулювання не розриває попередній шлюб; це рішення Церковного Суду (Трибуналу) про те, що первинне укладення шлюбу не було дійсним з самого початку. Якщо суд не може знайти доказів того, що шлюб був недійсний, він не зможе винести рішення про анулювання.
Коли пара бере шлюб чи одружується у цивільній церемонії, вони роблять це з власним наміром бути одруженими на все життя; принаймні такою була практика в минулому. Проте всі ми добре знаємо свою людську природу та її недоліки, які можуть спричинити розлуки та примирення або, на жаль, розставання і можливе розлучення. Розлучення – це цивільний процес, у якому сторони заявляють про остаточне припинення шлюбних стосунків. Якщо ж цивільне розлучення є кінцем стосунків, чому вимагається анулювання шлюбу для повторного шлюбу в Католицькій церкві? Насправді, «анулювання» – це не цілком правильне слово, але використовується через загальне вживанням його людьми. Правильною термінологією є «проголошення недійсним». Тим не менш, розлучення стосується цивільних складових шлюбу, наприклад: поділ власності та активів, включаючи пенсії, опіку над дітьми та права на відвідування, виплати аліментів тощо. Церква цими питаннями не займається.
Отже, чому анулювання? Що тут особливого? Шлюб у Католицькій Церкві, який отримують дві охрещені сторони, є Таїнством або Святою Тайною і є партнерством та союзом на усе життя. Оскільки Церква не займається цивільно-правовими аспектами розлучення, держава не займається релігійним або сакраментальним компонентом шлюбу. Це два окремі питання, але все ж ми повинні пам’ятати, що анулювання шлюбу не є розлученням у церковному стилі. Це судовий процес, у якому перевіряються і досліджуються обидві сторони, їхні характери на момент одруження, період побачень, заручин, раннє подружнє життя, події та обставини, що призвели до розірвання шлюбу. Усе це допомагає Церковному Трибуналу визначити, чому ця пара не змогла створити партнерство всього життя, по суті, союзу.
Є два запитання, на які трибунал прагне знайти відповідь. Перше – чи були готові обидві сторони на час шлюбу для партнерства всього життя, Таїнства? Друге – чи були вони готові до шлюбу один з одним? Людина цілком може бути підготовлена до зобов’язань подружнього життя, але просто не з цією конкретною людиною, тому їхні стосунки зіпсувалися, і зрештою вони більше не були здатні або готові взяти на себе зобов’язання одружитися. Деякі люди знаходять свою половинку «за другою спробою». Попри те Церква визнає людську слабкість і започаткувала судовий процес, щоб допомогти людям зцілитися від розірваного шлюбу, відновити впевненість і почати нові стосунки, якщо це намір, який благословляє Церква. Крім того, якщо певні серйозні проблеми виявлялися під час розглядання справи, Трибунал може заборонити особі вступати в повторний шлюб у Католицькій Церкві до моменту, коли серйозна проблема була розглянута і усунута. Щоб зняти обмеження, яке називається vetitum, від особи може вимагатися відвідувати групи підтримки Анонімних Алкоголіків, курси приборкання та управління гнівом, консультації щодо залежностей, консультації з особистих проблем тощо. Це не вимагається для того, щоб зробити комусь життя нещасним. Навпаки, Церква дбає про своїх вірних і дуже прагне, щоб вони зцілилися від пороків, щоб бути більш здатними встановити партнерство всього життя та союз любові і вірності, які є невід’ємною частиною Таїнства Подружжя.
Більшість некатолицьких Церков не визнають шлюб як Таїнство. Вони вважають, що це цивільна справа, яка може відбуваються в церковному середовищі або вповноваженою державою/Церквою людиною, а їхні члени можуть одружитися повторно просто за пред’явленням свідоцтва про розірвання шлюбу. Отже, якщо хрещений некатолик, вінчається в Церкві, яка не визнає шлюб як Таїнство, розлучається і потім, зрештою, бажає одружитися з католиком у Католицькій Церкві, чи він або вона повинні будуть подати заяву до католицького шлюбного Трибуналу для отримання декларації про недійсність попереднього шлюбу. Католицька Церква вчить, що всі шлюби між охрещеними визнаються важними і сакраментальними. Це може бути важко для некатоликів зрозуміти, але коли ми дивимося, що таке шлюб у Католицькій Церкві та причину процесу у Трибуналі, це головно пов’язано з бажанням Церкви, щоб пара, її вірні, яка одружується, були максимально підготовлені повністю збагнули про партнерство всього життя, сакраментальний шлюб.
Отець Андрій Качур, JCL
Міжєпархіальний Трибунал
По-перше, якщо цей процес стосується вас, ми щиро співчуваємо і сподіваємося, що зможемо надати необхідну допомогу. Нехай Бог дарує вам сили і ласку в цей складний час.
По-друге, ось основні кроки, які потрібно виконати для подання заяви про анулювання шлюбу:
Цей процес може бути складним, але ми готові підтримати вас на кожному етапі.
Інформація для одружених поза Церквою
У Католицькій Церкві шлюб є не лише особистим зобов’язанням, але й Таїнством та публічним вираженням віри. Тому Церква має конкретні вказівки щодо шлюбів за участю католиків. Якщо католик одружується поза Церквою без належного дозволу, Церква не визнає цей союз сакраментально дійсним. Це може вплинути на участь подружжя в інших таїнствах і їхнє становище в Церкві. Наприклад, католики, які перебувають у такому союзі, не можуть приймати Святі Тайни Сповіді та Святого Причастя.
Однак Церква визнає складність людських стосунків і пропонує шлях для тих, хто бажає виправити ситуацію та жити глибшим духовним життям. Пари можуть звернутися до місцевого пароха та попросити уділення Таїнства Подружжя (шлюбу) у Церкві. Цей процес передбачає ретельну підготовку та чітке розуміння зобов’язання продовжувати сповідувати католицьку віру та виховувати дітей у цій вірі. Це шлях, який поважає обставини особи, одночасно дотримуючись вчення Церкви про Таїнство шлюбу.
Інформація для вдруге одружених
Католицька Церква визнає, що розлучення та повторне одруження є складними і можуть мати глибокі емоційні, духовні та стосункові наслідки для окремих осіб і родин. У контексті душпастирської опіки над розлученими та повторно одруженими, Церква наголошує на співчутті, розумінні та зобов’язанні підтримувати тих, хто переживає ці важкі обставини. Церква заохочує розлучених і повторно одружених католиків звертатися за підтримкою та порадою до своєї місцевої парафіяльної спільноти, де вони можуть отримати консультацію, духовну силу та підтримку в подоланні труднощів.
Хоча Церква твердо навчає про святість шлюбу як зобов’язання на все життя, вона також визнає, що не всі шлюби є життєздатними або здоровими стосунками. Тому розлучених католиків потрібно радо приймати у Церкві та заохочувати до повної участі в парафіяльному житті.
Святість шлюбу є наріжним каменем католицької віри, відображаючи союз між Христом і Церквою. Церква вчить, що шлюб є довічним завітом, який не може бути розірваний людською владою. Тому, якщо подружжя визнається дійсним і сакраментальним, Церква не визнає цивільне розлучення як кінець цього духовного зв’язку. У випадках, коли особи прагнуть укласти повторний шлюб після цивільного розлучення, Церква вимагає процесу анулювання, щоб визначити, чи був перший шлюб сакраментально дійсним.
Анулювання шлюбу не є католицьким розлученням, а радше проголошенням того, що шлюб не був дійсним згідно з церковними законами від самого початку. Після анулювання шлюбу особи вважаються вільними одружитися в Церкві, оскільки їхній попередній союз не був сакраментальним. Без анулювання шлюбу Церква розглядає повторний шлюб як перелюб, і особам у таких союзах зазвичай не дозволяється приймати Євхаристію, а Сповідь буде неповною. Ця позиція вкорінена в Святому Письмі та навчанні Церкви, підкреслюючи постійність подружнього союзу та важливість вірності обітницям.