У суботу, 26 вересня, парафія Покрови Пресвятої Богородиці у Вінніпезі урочисто відзначила свій храмовий празник та особливий ювілей — 100-ліття від часу спорудження першої церкви на 965 Boyd Avenue. Цей знаменний ювілей став нагодою не лише пригадати важливу сторінку історії парафії, а й віддати шану поколінням українців, які своєю вірою, молитвою та працею творили й розвивали цю громаду.
Історія парафії розпочалася ще у 1922 році, коли її заснували українські поселенці у Вінніпезі. Вже через чотири роки, у 1926 році, громада збудувала свою першу церкву в районі Бойд. Головним будівничим храму був Іван Павлів.
Перша церква мала прямокутну форму та дві декоративні бані на передніх вежах. Особливою святинею парафії стала ікона Покрови Пресвятої Богородиці, написана відомим українським художником Модестом Сосенком у 1912 році та подарована парафії блаженним єпископом Микитою Будкою. Невдовзі після завершення будівництва інтер’єр храму розписав Яків Майданик.
Протягом десятиліть ця невелика церква була духовним домом для українських родин, які оселилися у Вінніпезі. Тут вони молилися, приймали Святі Тайни, берегли свою віру, українську мову, культуру і традиції та передавали їх від покоління до покоління. Храм став не лише місцем богослужіння, а й осередком громадського та культурного життя українців.
За роки існування парафію відвідали визначні церковні діячі. Серед них були єпископи Микита Будка, Андрій Роборецький, Василь Ладика та Ісидор Борецький, а також кардинал Ежен Тіссеран. Їхня присутність залишила важливий слід у духовній історії парафіяльної громади.
Перша церква служила парафіянам до 1961 року. Громада зростала, кількість парафіян збільшувалася, і з часом виникла потреба у більшому та просторішому храмі. Саме тому було прийнято рішення спорудити нову церкву. Будівництво другого храму розпочалося 25 травня 1961 року, а вже у 1962 році нову церкву було урочисто відкрито.
Сьогодні на 965 Boyd Avenue стоїть уже друга церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка продовжує духовну традицію, започатковану українськими поселенцями понад століття тому. Нині парохом парафії є отець Василь Гой, який разом із парафіяльною громадою продовжує дбати про духовне життя храму та передання віри й української спадщини наступним поколінням.
Особливо урочистою цього святкового дня стала ювілейна Божественна Літургія, яку очолив Владика Стефан Сорока, Архиєпископ-емерит Філадельфійський. У богослужінні також взяли участь отець-декан Володимир Башуцький, отець Стефан Тиравський, отець Тарас Ковч та парох парафії отець Василь Гой. Спільна молитва об’єднала духовенство, парафіян і гостей у щирій подяці Богові за столітню історію храму та за всіх, хто своєю вірою, молитвою, жертовністю і працею творив цю парафіяльну спільноту.
Під час богослужіння особливо відчувалося, що історія парафії — це не лише історія будівлі чи окремих подій. Це передусім історія людей, які приходили до храму зі своїми радощами й болями, хрестили тут своїх дітей, вінчалися, молилися за рідних і знаходили духовну підтримку у важкі хвилини. Упродовж ста років церква залишалася місцем, де віра зустрічалася з повсякденним життям, а українська родина знаходила свій духовний дім.
Після Божественної Літургії святкування продовжилося урочистим обідом та концертною програмою. Святкова атмосфера об’єднала парафіян і гостей у велику родину. Своїми виступами присутніх потішили хор «Водограй», танцювальний колектив «Дружба» та родина Пивняків. Українські пісні й танці наповнили свято теплом, радістю та нагадали про багатство нашої культури і традицій. Особливого настрою святкуванню додав Богдан Гой, який милував присутніх своїм голосом, виконуючи українські пісні.
Цей день став справжнім святом віри, української культури, пісні, родини та єдності поколінь. Він зібрав разом тих, для кого церква була і залишається не лише місцем молитви, а й осередком українського духовного, культурного та громадського життя. Саме тут упродовж багатьох десятиліть зберігалися віра, мова, культура і традиції, які українці передавали своїм дітям та онукам.
Цьогорічне святкування стало також нагодою з вдячністю згадати тих, хто 100 років тому збудував першу церкву. Їхня праця, жертовність і любов до Бога та свого народу стали міцним фундаментом, на якому поставало життя наступних поколінь. Ми сьогодні користуємося плодами їхньої віри та праці, а тому маємо особливий обов’язок берегти успадковане й передавати його далі.
Сто років минуло відтоді, як на цьому місці постала перша церква. Змінювалися покоління, змінювався сам храм, змінювалося життя громади, але незмінними залишалися віра, молитва, любов до Церкви та пам’ять про українське коріння. Сьогодні ця історія продовжується у нових поколіннях парафіян, які бережуть те, що було започатковано їхніми попередниками сто років тому.
Ювілей — це не лише погляд у минуле, а й нагода з надією дивитися у майбутнє. Сто років історії свідчать про те, що громада, яка будує своє життя на вірі, молитві та єдності, здатна долати випробування і зберігати свою ідентичність. Нехай приклад наших попередників надихає сучасних парафіян бути активними творцями життя своєї церковної родини та передавати наступним поколінням скарб віри й української спадщини.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці й надалі оберігає парафію, її духовенство, парафіян та всі українські родини. Нехай справа, започаткована сто років тому, живе, міцніє і приносить добрі плоди, а молитва, віра та любов до Бога єднають наступні покоління під благословенним Покровом Божої Матері.
