Увечері в середу, 11 лютого 2026 року, архиєпископи з усіх чотирьох католицьких архидієцезій Манітоби, включаючи Вінніпезької Архиєпархії, зібралися у парафії св. Джанни Беретти Молли, що на південному заході Вінніпега, з нагоди історичної події – першої в історії провінції Подячної Меси (Літургії), присвяченої вшануванню невтомної праці та старань медичних працівників та волонтерів.
Фото: Архидієцезія св. Боніфатія
Ця Меса, організована за підтримки Католицької асоціації охорони здоров’я Манітоби (CHAM), збіглася в часі з 34-м Всесвітнім днем хворого, започаткованим ще Святим Папою Іваном Павлом ІІ у 1992 році, щоб привернути увагу до роботи медичних фахівців та підвищити обізнаність про хвороби. Архиєпископ Маррей Чатлейн (Архидієцезія Вінніпега), який очолив богослужіння, разом із архиєпископами Альбером Легаттом (Архидієцезія святого Боніфатія), Лаврентієм Гуцуляком (Вінніпезька Українська Католицька Архиєпархія), Сусаєм Єзу (Архидієцезія Ківатін-Ле-Па) та єпископом Андрієм Рабієм (Вінніпезька Українська Католицька Архиєпархія) співслужили Месу, надіславши єдине послання вдячності та підтримки медичним працівникам і волонтерам. До них також приєдналося духовенство з усіх архидієцезій, зокрема о. Володимир Башуцький, парох Української католицької парафії Пресвятої Родини та декан Вінніпезького деканату.
Фото: Архидієцезія св. Боніфатія
Єпископ-помічник Андрій Рабій виголосив зворушливу проповідь, відзначивши величезний тиск, якого зазнає медичний персонал. Він назвав їх «агентами милосердя», які часто борються з вигоранням, витримуючи подвійні зміни та переповнені лікарняні коридори.
Роздумуючи над Євангелієм про Доброго Самарянина, Владика Андрій зазначив, що сучасний медичний світ часто потерпає від «культури швидкості, невідкладності та поспіху» – концепції, підкресленої у посланні Папи Лева XIV. У цьому швидкоплинному середовищі, сказав Владика працівникам, вони є, так мовити, бунтарями. Приділяючи хворим свій час та увагу, вони розривають «коло байдужості» і приносять Божий дотик у медичну сферу.
Фото: Католицька Асоціація Охорони Здоров’я Манітоби
Щоб проілюструвати це, Владика поділився глибоко особистою історією власної госпіталізації у квітні 2021 року. Під час лікування від важкої форми COVID-19 у лікарні Пенсильванії препарати для розрідження крові викликали у нього виснажливі, безперервні носові кровотечі. Одного пізнього вечора монахиня з Нігерії, яка працювала медсестрою і чергувала тієї ночі, ласкаво запропонувала йому обтерти мокрою губкою лице від слідів крові, зміну постільної білизни та закапала солеві краплі в ніс. Після кількох безсонних ночей, як він згадав, відчув майже миттєве полегшення і швидко заснув. Її ніжна турбота стала переломним моментом у його одужанні, довівши, що хоча медичне обладнання та фармакологія є благословенням, саме людський дотик і турбота приносить справжню втіху.
“Знайти Розраду у Вірі”: Головні речі і поради у критичні моменти життя
Пізніше того ж вечора Владика Андрій представив нещодавно приготоване пастирське звернення до вірних щодо питань гідного звершення туземної мандрівки під назвою «Знайти Розраду у Вірі». Єпископи Манітоби видали цей документ, щоб надати вичерпні відповіді та поради для католиків та всіх людей доброї волі в Манітобі що потрібно робити та сторонитися в медично-критичних моментах і перед смертю. Часто пацієнти, їхні родини та медичні працівники часто стикаються з болісним вибором. Цей лист був написаний, щоб служити надійним моральним компасом для подолання цих складнощів відповідно до католицької віри, наголошуючи на тому, що до людського життя завжди слід ставитися з глибокою гідністю та повагою, оскільки воно за своєю суттю є святим.
Фото: Архидієцезія св. Боніфатія
Під час презентації було окреслено кілька основних католицьких біоетичних принципів, які мають керувати цими рішеннями:
- Життя не є товаром: Життя людини ніколи не можна розглядати як актив для управління або як зламаний інструмент, який можна викинути, коли він перестає приносити користь.
- Свята посудина: Спираючись на послання святого апостола Павла до Коринтян, єпископ підкреслив, що людина не просто має тіло, але є тілом – тим, що служить святим Храмом Святого Духа.
- Паліативна солідарність: Церква відкидає як «терапевтичну впертість» (примушування тіла до життя за допомогою надзвичайних, непропорційних засобів), так і євтаназію (примушування тіла до передчасної смерті). Натомість вона закликає до середнього шляху: супроводжувати пацієнта, контролювати біль і дозволити природному процесу смерті йти своєю чергою. Саме тому католицькі єпископи повністю підтримують паліативну допомогу і рішуче виступають за її широку доступність по всій Манітобі, наголошуючи на критичній необхідності доступу до неї, зокрема в північних громадах провінції.
«Ми не покидаємо храм, коли він руйнується», – заявив Владика, закликаючи медичних працівників чувати, годувати і молитися разом із вмираючими, стверджуючи, що крихке життя залишається “святою землею”.
Зрештою, послання Церкви до зібраних фахівців було посланням духовного піднесення. Їхня щоденна робота не є суто медичною; це «справжня церковна дія». Як підсумував єпископ: «Коли ви перев’язуєте рану, це є таїнством милосердя… Ваша робота – це літургією».
Благословення рук і сердець
Ще одним важливим і глибоким моментом вечора був коли архиєпископи запросили присутніх до особливої молитви за всіх медиків. Простягнувши руки над присутніми, архиєпископи уділили урочисте благословення всім лікарям, медсестрам, медичному персоналу та волонтерам. Вони молилися, щоб Бог захистив і скріпив їх, відновив їхні фізичні та духовні сили і помазав їхні руки як знаряддя для Божого зцілення.
Фото: Католицька Асоціація Охорони Здоров’я Манітоби
Генеральний директор CHAM Ґледіс Грабі (Gladys Hrabi) підсумувала важливість цього вечора, зазначивши, що зібрання стало прекрасним моментом для «благословення рук і сердець» тих, хто працює під величезним тиском, і що присутність усіх архиєпископів стала потужним сигналом вдячності, підтримки та солідарності.
Під пережитими почуттями та враженнями від Меси, багато хто з духовенства та медичних працівників висловлювалися за те, щоб зробити такі подячні відправи Меси (Літургії) щорічною традицією.
Фото: Католицька Асоціація Охорони Здоров’я Манітоби
Ще довго після закінчення богослужіння його пам’ять збережеться; лікарі, медсестри та волонтери повертаються на свої робочі місця, наповнені вдячністю як Церкви, так і громади, з оновленою духовною силою для продовження свого життєво важливого служіння ближньому.
Прес-служба Вінніпезької Архиєпархії
