Вінніпезька Українська Католицька Архиєпархія

Щоліта Український Парк оживає — на мальовничому березі озера Вінніпег збираються юні учасники табору, перетворюючи це спокійне місце на осередок радості, молитви та християнського єднання.

У перший тиждень липня понад 50 дітей молодшого шкільного віку та 25 відданих аніматорів з усієї Манітоби об’єдналися, щоб зростати у вірі та дружбі — молячись ревно, граючи активно, відкриваючи нове в собі та одне в одному. У другий тиждень табір прийняв 60 учасників віком від 11 до 16 років, які на деякий час відійшли від ґаджетів і занурились у пригоди на природі, духовні роздуми та щиру спільноту.

Це — Католицький Дитячий Табір Українського Парку Архиєпархії Вінніпегу. І справді — кращого місця годі шукати.

Літо надії

Темою цьогорічного табору стала «Надія», що була натхнена Ювілейним Роком Надії 2025, який святкує Вселенська Церква. Під час катехизації діти роздумували над словами з Єремії 29:11 — про Божий план для кожного з нас — та з Послання до Євреїв 6:19 — про надію як якір душі в життєвих бурях.

В обидва тижні команда з Санктуарію Блаженного Василія Величковського провадила духовну мандрівку через життя цього великого свідка віри. Щосереди ми мали велику благодать приймати Митрополита Лаврентія Гуцуляка та Архиєпископа Стефана Сороку, які служили Божественну Літургію. По четвергах ми молилися Вечірню, де рекордна кількість учасників прийняла Святу Тайну Покаяння.

Щиро дякуємо 11 священникам, які відвідали табір — ваша присутність наповнила ці миті глибоким духовним змістом.

Життя в таборі: радість у русі

Кожен день у таборі має свій ритм — радісний і насичений. Діти беруть участь у заняттях з мистецтва, спорту, катехизації, богослужіннях, купаються, їдять смачно і мають вільний час. Усе це сприяє зростанню в дружбі, вірі та особистому розвитку.

Завдяки щедрій підтримці Української Католицької Фундації, цього року ми придбали велосипеди, дошки для веслування, великий водний батут і контейнер для зберігання. Нові активності одразу стали улюбленими!

Що вечора весь табір об’єднувався для особливих спільних розваг: походів, лазертаґу, гри «харчовий ланцюг», пляжної олімпіади та найкращої з Забав останніх років. На завершення дня — ватра, співи, сценки, молитва — усе в атмосфері подяки Богу.

Де зустрічаються культури і оживає віра

Наш табір — це також святкування єдності української та канадської культури. Цьогоріч ми вшановували дух України через народні танці, гончарство, витинанки та музику. Але головне — через глибоке занурення в українську католицьку віру.

Упродовж двох тижнів і діти, і провід відчували живу присутність Бога — моменти, які стверджували нашу ідентичність як улюблених Божих дітей та давали силу ставати собою у Христі.

Миті, що залишаються в серці

Місяці праці лежать в основі табору — але справжнє чудо відбувається в простих щирих моментах. Для кожної дитини та кожного провідника вони свої, але саме вони творять незабутні спогади.

Ось кілька з моїх:

• Маленька учасниця, яка взяла новеньку за руку й одразу зробила її частиною спільноти.
• Щира молитва, яка перетворила сумного хлопчика на безтурботну дитину.
• Аніматори, які дбали, щоб ніхто не залишився осторонь — навіть на гойдалках.
• Легендарна «забава-пропозиція на пром», яка допомогла одному з учасників табору відчути себе по-справжньому особливим.
• Спільні пошуки містичного Маніпого.
• Обійми від батьків, які з вірою довірили нам своїх дітей.
• І тисячі моментів з найкращою командою, з якою мала честь працювати — особливо моїми помічниками-директорами та незамінними волонтерами-батьками.

Усе обладнання вже складено, діти повернулися додому — але Божа благодать, яку ми пережили в таборі, залишається з нами. Вона в наших серцях — як якір надії.

Статтю написала Софія Корбан, директорка табору