У неділю, 21 червня, Владика Андрій Рабій, єпископ-помічник Вінніпезької Архиєпархії, відслужив Святу Літургію у Гарнізонному храмі свв. Апостолів Петра і Павла у Львові, разом з отцем-парохом Тарасом Михальчуком, і виголосив наступну проповідь:
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні під час Божественної Літургії ми слухали Євангеліє від Матея (6:22-33). Цей уривок – це фактично заключення Нагірної проповіді, яку промовляв Ісус до тих людей, які так чисельно збиралися біля Нього. Пригадаймо, Свою Нагірну проповідь Ісус розпочав із блаженств. Щасливими є люди, якщо вони є чисті серцем, або ті, що шукають справедливості.
Сьогоднішній уривок є нібито заключний до того, аби звернути нашу увагу, щоби ми серед наших щоденних турбот таки знайшли сміливість у собі дійсно вміти довіряти Господеві. У сьогоднішню неділю відзначаємо в Україні особливе свято – День Батька. Якщо ми поринемо у наше дитинство, то чимало наших спогадів пов’язано з Батьком. Пригадую своє дитинство. Малим я дуже тішився, як ми з батьком вирушали на прогулянку. Тоді ми жили у західній частині Львова. Коли ми прогулювалися вулицею Городоцькою, тато вів мене за руку. Мені тоді було чотири роки. Я був вже занадто великий, щоби мене носити на руках, але у той самий час занадто маленький для того, щоби всюди встигати. Я пам’ятаю, як тато мені завжди давав руку, а інколи просив триматися за його мізинець. Батько казав: «Андрію, тримайся того мізинця». І ми так ішли. Я був такий щасливий, я був такий задоволений із того, що йду поруч з татом. І навіть, якщо ми потрапили у вирій людей чи зайшли до якогось магазину, я знав, що тато є близько, бо я тримаюся його руки. Цей спогад дійсно запам’ятався. Саме ця батькова присутність додає дитині почуття самовпевненості і формує світогляд. Ісус Христос навчав апостолів, а також усіх нас, як ми повинні бачити Бога і Отця. Він не є Тим, що віддалений. Бог є близьким з кожною людиною. Коли апостоли підійшли до Ісуса і попросили навчити їх молитися, то Він навчає їх молитви «Отче наш». Це, мабуть, перша молитва, якої нас навчили маленькими. Звернімо увагу на початок – «Отче наш». Звернення до Батька.
Апостол Павло у своєму посланні до Галатів вживає слово «Авва». Якщо заглибитися у значення арамейської мови, то «Авва» означає не лише «Батько, тато», а «Татусю». Отож вже у молитві бачимо цю близькість з Богом. Ми кажемо у молитві: «Нехай святиться ім’я Твоє». Пригадаймо собі дітьми, як ми тішилися, що тато йде з роботи. Ми вигукували: «Тато, тато, тато, йде». І ця радість справді наповнювала серце. Ми тоді знали, що ми можемо бавитися, можемо бути з ним, що він буде близько біля нас. Ми так само молимося: «Нехай буде воля Твоя». Як ми слухали того всього, що говорив нам тато. Ми хапалися за кожне його слово. І саме так ми звертаємося до Господа і нині, коли ми молимося цю молитву: «Отче наш… Хліб наш насущний, дай нам сьогодні». Ми так чекали, коли тато прийде, тому що він часто приносив нам гостинці. Завжди щось мав для нас те, що нам потрібно у житті. Чи тоді, коли ми були маленькими, чи пізніше, коли ми виростали, тато завжди знайшов спосіб допомогти. І так само в молитві ми говоримо: «І не введи нас у спокусу». Скільки разів наші батьки рятували нас, чи коли ми ось-ось мали б впасти, чи пізніше в житті так само, коли ми, можливо, були в якійсь небезпеці. Якось тато це відчував. Він був там. Він нас рятував. Він нам завжди допомагав.
Наші батьки були тими, хто настановляв нас, як бачити, як сприймати цей світ, у якому ми живемо. Саме Батько формує у нас бачення, що є добре, а що зле, що є правда, а що – брехня. Сьогодні у Євангелії згадується вислів: «Не журися». Коли ми є з батьком, коли ми відчуваємо його близькість, ми направду відчуваємо безпеку. Батько, мабуть, був тим, що брав нас за руку і приводив до церкви, пояснював нам все, що ми бачили і чули. Дар батьківства – це надзвичайний обов’язок, настільки потрібний і відповідальний.
Ваш приклад, дорогі батьки, є необхідний, тому що через вас приходить надія у родину. Тому що ми живемо в такі непевні часи, коли все змінюється щодня і щогодинно. Але ми знаємо, якщо є тато, то це нас заспокоює. Саме тому через нашого Батька ми сприймаємо і Господа Бога. Ми бачимо доброту нашого Батька, але ми бачимо ще більшу доброту і досконалість у Господеві. Сьогодні, у День Батька, ми також звертаємося до дітей. Подякуйте Богу, що ви маєте дар Батька у своєму житті, що він був тим прикладом для вас. Можливо, хтось з батьків є близько біля вас, а може – хтось на передовій. Напишіть чи скажіть йому кілька слів з подякою за любов до своєї родини і Батьківщини. Може серед нас є ті, у кого батьки померли чи загинули. Помоліться за блаженний упокій ваших батьків. Пам’ятайте їх у молитві. Подякуйте Богові, що знову ж таки ви мали їх у своєму житті. Можливо, є хтось такий, що ніколи і не знав батька у своєму житті. Можливо, батько покинув родину. Ми не знаємо з якої причини. Не судімо його. Якщо у вас у серці порожнеча, знайте, що у вас є Небесний Отець, Який завжди поруч. Відчуйте Його ласку і любов щодня і особливо сьогодні.
Наприкінці я хотів би подякувати усім присутнім батькам, тим, які є на фронті чи десь у світі. Дякую за вашу жертовність, за любов, за доброту, за те все, що ви робите для своїх родин, для своїх дітей, особливо для Батьківщини. Сьогодні бути Батьком – означає бути носієм надії та віри. Нехай Господь Бог благословить вас міцністю віри і дасть вам усі ласки, потрібні, щоб і надалі бути надзвичайним прикладом у нашому суспільстві тут і тепер.
єпископ-помічник Вінніпезької архиєпархії УГКЦ Преосвященніший Владика Андрій Рабій
Джерело: kapelanstvo.info