ВІННІПЕГ — У світі, який часто заохочує підніматися кар’єрними сходами професійного успіху, Івась Бабух (John Babick) обрав інші сходи — шлях духовного служіння та відданості Божій волі.
Цей тиждень став радісним для нашої Архиєпархії: Івась, родом з Вінніпеґу, отримав нижчі (піддияконські) свячення та був рукопокладений у диякони. Ці урочисті події, що відбулися в парафії Св. Василія Великого, стали кульмінацією життєвої подорожі, яка привела Івася від кар’єри у стоматології до Святого Божого Престолу.
Шлях розпізнання покликання
Шлях Івася до священства розпочався всерйоз у вересні 2019 року, коли він залишив роботу у стоматологічному кабінеті (dental hygienist), щоб вступити до Української католицької семінарії Святого Духа в Едмонтоні. Ректором семінарії на той час був отець Майкл Винн, який нині є парохом парафії Пресвятої Євхаристії у Вінніпезі. Протягом п’яти років формації Івась вивчав філософію та богослов’я в Богословському коледжі Ньюмена (Newman Theological College).
Після завершення навчання у 2024 році Митрополит Лаврентій Гуцуляк призначив Івася до парафії св. Василія Великого для проходження пастирського року. Під наставництвом Владики Андрія Рабія та пароха, о. Михайла Хоміцького, він здобув унікальний практичний досвід. Від вивчення внутрішньої роботи парафіяльної канцелярії до прислуговування під час відправ, викладання катехизи, участі у засіданнях «Лицарів Колумба» та Ліги українських католицьких жінок (ЛУКЖК), а також душпастирської праці на парафії Всіх Святих України в Мордені — Івась довів свою відданість Божому народові.
Навечір’я свята Св. Миколая: Кроки до Вівтаря
Перший важливий крок відбувся у п’ятницю ввечері, 5 грудня 2025 року. Коли вірні зібралися в церкві Св. Василія на Навечір’я празника Святого Миколая, атмосфера була піднесеною та сповненою очікування. У присутності батьків, д-ра Тараса та Петрусі Бабухів, сестри д-ра Андреї Бабух, бабусі, а також повного храму парафіян, Владика Андрій Рабій очолив чин поставлення у нижчі чини: Свічконосця, Читця та Піддиякона.
У своїй проповіді Владика Андрій підкреслив унікальність вечора. «Ласкаво просимо! Цей вечір є особливим, — проголосив Владика Андрій. — Завтра ми будемо радіти приходу улюбленого Святого Миколая… А ти, Івасю, у цей особливий вечір стоїш на новому порозі свого життя — порозі священного служіння Христовій Церкві».
Єпископ описав духовні сходи, якими піднімався Івась:
Свічконосець: «Ти стаєш носієм світла для інших, — наставив його Владика. — Це світло, Івасю, є символом Самого Христа, Який сказав: “Я — світло для світу” (Івана 8:12). Твоє життя має стати свічкою… що розсіює темряву гріха та невігластва не лише у храмі, а й у твоєму серці».
Читець: Отримуючи доручення проголошувати Апостола та пророцтва, Івасеві нагадали, що він насамперед має бути посудиною Слова: «Нехай твоє серце стане першим ґрунтом, куди впаде зерно Євангелія, перш ніж ти посієш його для інших».
Піддиякон: Одягаючи орар, що символізує ангельські крила, Івась був покликаний до «служіння біля Святого Престолу». Владика Андрій нагадав йому: «Служіння біля Вівтаря вимагає абсолютної внутрішньої чистоти… щоб твоє серце могло бути гідним храмом для Святого Духа».
З благословенням «Церква чекає на тебе. Нехай Бог благословить твій шлях», чин поставлення завершився, після чого розпочалася Велика Вечірня, яку очолив Митрополит Лаврентій у співслужінні з Владикою Андрієм та отцем Михайлом.
Свято Непорочного Зачаття: Новий Диякон
Кульмінація тижня настала у вівторок, 9 грудня, на свято Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною (Непорочне Зачаття). Урочисту Божественну Літургію очолив Митрополит Лаврентій у співслужінні з Владикою Андрієм, о. Юліаном Білим (ректором семінарії Святого Духа), вісімнадцятьма священниками з Вінніпезької Архиєпархії та Едмонтонської єпархії, дияконом Леоном Твердуном та численними вірними.
У визначений момент Літургії — після Освячення дарів і перед покладанням рук на Івася Бабіка для рукоположення його в сан диякона Української Католицької Церкви — Митрополит виголосив дуже вдумливу проповідь. Він розтлумачив значення речей, що будуть довірені диякону Івасеві: орар для провадження вірних у молитві; Євангеліє для проголошення Доброї Новини; та кадило. Посилаючись на Святе Письмо, Митрополит зазначив, що роль кадила полягає у принесенні «жертви приємних пахощів Господеві», перегукуючись із закликом Псалмоспівця: «Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою» (Псалом 140:2).
Найтрепетніший момент для зібраної громади — і, безумовно, для нового диякона — настав одразу після рукоположення. Вперше у своєму житті диякон Івась став перед Царськими воротами, щоб виголосити прохальну єктенію перед молитвою «Отче наш». Це стало видимим знаком його перетворення зі спостерігача на служителя, що діє як міст між Вівтарем і людьми.
Заклик до довіри
На завершення Літургії Митрополит Лаврентій привітав диякона Івася, запевнивши його в молитвах за «вірне та ревне служіння». Він також висловив вдячність родині Бабухів за плекання глибокої духовності в родині, де могло розквітнути покликання.
Історія диякона Івася Бабіка — від стоматологічної клініки до святилища — є потужним свідченням перетворюючої сили Божої любові. Вона слугує нагадуванням про те, що поклик до святості є непереборним для серця, яке вміє слухати.
Для кожної особи, яка, можливо, сумнівається у власному шляху або важко довіритися Божій волі, шлях диякона Івася ставить делікатне, але глибоке запитання: Якщо Божа любов може так цілковито змінити життя, чи може це стати і вашою історією?
