HIS BEATITUDE LUBOMYR HUSAR HAS DIED

May 31, 2017

HIS BEATITUDE LUBOMYR HUSAR HAS DIED

THE FORMER HEAD OF THE UKRAINIAN CATHOLIC CHURCH HAS REPOSED IN THE LORD

       His Beatitude Lubomyr Husar reposed in the Lord today, May 31, 2017 at 10:30 AM  Winnipeg time. He was a highly respected Priest, Bishop and Cardinal, as well as teacher, pastor and monk and, for the last while in a troubled country – a voice of reason and vision for countless people throughout Ukraine.

       He was born in Lviv, Ukraine in 1933 and died near Kyiv, Ukraine in the village Knyazhychi May 31, 2017. In between those years his life took and extraordinary path. In 1944 he fled with his family to Austria then to the United States. In the US he eventually discerned a vocation to the priesthood and after years of study, was ordained a priest by then Bishop of Stamford Ambrose Senyshyn in 1958.

       After years of pastoral work and teaching, he chose to enter the Monastery of the Studite Monks in 1973. He gained the trust of the Confessor of the Faith, Patriarch Josyf Slipyj who secretly consecrated him a Bishop in 1976 that, when the time would come, he might serve the Church in the underground of Soviet-occupied Ukraine. From at least 1996 his episcopal status was openly recognized and he served as a plenipoteniary auxiliary to the head of the Ukrainian Catholic Church Cardinal Myroslav-Ivan Lubachivsky whose health was preventing him from fully leading the Church. After Cardinal Lubachewsky died in 2000, He served a short while as Administrator until the Ukrainian Catholic Synod of Bishops elected him as the head of the Church on January 25, 2001.  The following day, January 26th, it was confirmed that he was named Cardinal-priest by Pope St. John Paul II.

      He served for a decade as the Head of the Ukrainian Catholic Church travelling to all the eparchies around the world – including Winnipeg. When he felt that his health and especially his loss of sight hampered him in his duties, he requested resignation which was accepted February 10, 2011, necessitating an extraordinary Synod of Bishops that was convened to choose his successor. His Beatitude Sviatoslav (Shevchuk) was chosen to succeed Lubomyr and his election was confirmed March 25, 2011.

       Cardinal Husar’s popularity never waned in Ukraine and his opinion was sought by many on many issues. He saw the country through two revolutions – the “Orange” in 2004 and that of “Dignity” in 2014. It was in his time that the See of the Major Archbishop of the Ukrainian Catholic Church returned to the capital city of Kyiv and that the construction of the Patriarchal Cathedral of the Holy Resurrection began there. He will be missed and his memory honoured by many. The funeral services will be announced shortly.

ПОМЕР БЛАЖЕННІШИЙ ЛЮБОМИР

       31 травня 2017 року, о 18:30, на 85-му році життя після важкої недуги відійшов до вічності Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ.

       Про похоронні відправи буде повідомлено згодом.

Біографія

       Народився 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім'я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії. У м. Зальцбурзі хлопець продовжив навчання в українській гімназії. У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту майбутній владика здобув у Малій духовній семінарії в Стемфорді (штат Коннектикут). Потім студіював філософію в Колегії святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.
       Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці. У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліценціат богослов'я. Тридцятого березня того ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії. У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі "Союзівка" Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк). З 1965 року - настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні. У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра. В 1969 році переїхав до Рима для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов'я в 1972 році.

       У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія). У 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті "Урбаніана" в Римі, виконував різні доручення патріарха Йосифа Сліпого. 2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений патріархом Йосифом на єпископа. У 1978 році патріарх Йосиф призначив єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України. З 1984 до 1991 року - протосинкел Львівської архиєпархії в Римі. У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю. У 1993-1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.

       У листопаді 1996 року владика Любомир призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви. 26 січня 2001 році на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ. 21 лютого призначений папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви. 21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва. 10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. Займався активною громадською діяльністю. Зокрема був учасником Ініціативної групи "Першого грудня".

       Департамент інформації УГКЦ

POPE FRANCIS SENDS CONDOLENCES

His Beatitude Sviatoslav Shevchuk Major Archbishop of Kyiv-Halyč

I have learned of the passing of Cardinal Lubomyr Husar, Major Archbishop emeritus of Kyiv-Halyč, and I raise fervent prayers to God that He may grant eternal repose to this zealous pastor. I spiritually unite myself with the faithful of the [eparchial] community where he exercised his pastoral ministry, endeavoring with care to serve the rebirth of the Ukrainian Greek Catholic Church. I remember his tenacious faithfulness to Christ, despite the hardships and persecutions against the Church, as well as his fruitful apostolic activity to promote the organization of Greek Catholic faithful who are descendants of families forced to leave western Ukraine, and his efforts to find new ways for dialogue and collaboration with the Orthodox Churches. In expressing my condolences to the relatives of the departed cardinal, to the clergy and to those who were aided by his episcopal ministry, I wholeheartedly impart a consoling apostolic blessing, as a sign of faith and Christian hope in the Risen Lord.

Franciscus pp.

Original:

SUA BEATITUDINE SVIATOSLAV SHEVCHUK ARCIVESCOVO MAGGIORE DI KYIV-HALYČ


HO APPRESO LA NOTIZIA DELLA SCOMPARSA DEL SIGNOR CARDINALE LOBOMYR HUSAR ARCIVESCOVO MAGGIORE EMERITO DI KYIV-HALYČ ED ELEVO FERVIDE PREGHIERE A DIO PERCHE’ CONCEDA IL RIPOSO ETERNO A QUESTO ZELANTE PASTORE. MI UNISCO SPIRITUALMENTE AI FEDELI DI CODESTA COMUNITA’ DIOCESANA DOVE EGLI ESERCITO’ IL MINISTERO PASTORALE, ADOPERANDOSI CON SOLLECITUDINE PER LA RINASCITA DELLA CHIESA GRECO-CATTOLICA UCRAINA. RICORDO LA SUA TENACE FEDELTA’ A CRISTO, NONOSTANTE LE PRIVAZIONI E LE PERSECUZIONI CONTRO LA CHIESA, COME ANCHE LA SUA FECONDA ATTIVITA’ APOSTOLICA PER FAVORIRE L’ORGANIZZAZIONE DEI FEDELI GRECO-CATTOLICI DISCENDENTI DALLE FAMIGLIE FORZATAMENTE TRASFERITE DALL’UCRAINA OCCIDENTALE, NONCHE’ IL SUO SFORZO DI TROVARE VIE SEMPRE NUOVE DI DIALOGO E DI COLLABORAZIONE CON LE CHIESE ORTODOSSE. NELL’ESPRIMERE LE MIE CONDOGLIANZE AI FAMILIARI DEL COMPIANTO PORPORATO, AL CLERO E A QUANTI HANNO BENEFICIATO DEL SUO MINISTERO EPISCOPALE, DI CUORE IMPARTO LA CONFORTATRICE BENEDIZIONE APOSTOLICA, QUALE SEGNO DI FEDE E DI SPERANZA CRISTIANA NEL SIGNORE RISORTO


FRANCISCUS PP.


View More News