WORLD DAY FOR GRANDPARENTS AND THE ELDERLY - JULY 25

Jul 25 2022

FIRST WORLD DAY FOR GRANDPARENTS AND THE ELDERLY

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДІДУСІВ І БАБУСЬ ТА ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

The Vatican department (Dicastery) "for Laity, Family and Life" has released the Message of Pope Francis for the 1st World Day for Grandparents and the Elderly, which will be celebrated on Sunday, 25 July 2021. The theme of this first World Day is "I am with you always" (cf. Mt 28:20). The theme's purpose is to convey the closeness of God and the Church to the elderly and also to emphasize the intergenerational closeness between the young and the elderly.

You will also find in the attachments at the end of this article - a number of other resources developed by the Dicastery in preparation for the special day. They include a PDF of Pope Francis' message; some Pastoral Guidelines; a special Prayer for occasion and some "Liturgy Notes" that could be adapted as ektenia petitions for the Divine Liturgy on that day or at similar liturgies associated with the event.

MESSAGE OF HIS HOLINESS POPE FRANCIS
FOR THE FIRST WORLD DAY FOR GRANDPARENTS AND THE ELDERLY

I am with you always"

Dear Grandfathers and Grandmothers,

Dear Elderly Friends,

"I am with you always" (Mt 28:20): this is the promise the Lord made to his disciples before he ascended into heaven. They are the words that he repeats to you today, dear grandfathers and grandmothers, dear elderly friends. "I am with you always" are also the words that I, as Bishop of Rome and an elderly person like yourselves, would like to address to you on this first World Day of Grandparents and the Elderly. The whole Church is close to you - to us - and cares about you, loves you and does not want to leave you alone!

I am well aware that this Message comes to you at a difficult time: the pandemic swept down on us like an unexpected and furious storm; it has been a time of trial for everyone, but especially for us elderly persons. Many of us fell ill, others died or experienced the death of spouses or loved ones, while others found themselves isolated and alone for long periods.

The Lord is aware of all that we have been through in this time. He is close to those who felt isolated and alone, feelings that became more acute during the pandemic. Tradition has it that Saint Joachim, the grandfather of Jesus, felt estranged from those around him because he had no children; his life, like that of his wife Anne, was considered useless. So the Lord sent an angel to console him. While he mused sadly outside the city gates, a messenger from the Lord appeared to him and said, "Joachim, Joachim! The Lord has heard your insistent prayer". [1] Giotto, in one of his celebrated frescoes, [2] seems to set the scene at night, one of those many sleepless nights, filled with memories, worries and longings to which many of us have come to be accustomed.

Even at the darkest moments, as in these months of pandemic, the Lord continues to send angels to console our loneliness and to remind us: "I am with you always". He says this to you, and he says it to me. That is the meaning of this Day, which I wanted to celebrate for the first time in this particular year, as a long period of isolation ends and social life slowly resumes. May every grandfather, every grandmother, every older person, especially those among us who are most alone, receive the visit of an angel!

At times those angels will have the face of our grandchildren, at others, the face of family members, lifelong friends or those we have come to know during these trying times, when we have learned how important hugs and visits are for each of us. How sad it makes me that in some places these are still not possible!

The Lord, however, also sends us messengers through his words, which are always at hand. Let us try to read a page of the Gospel every day, to pray with the psalms, to read the prophets! We will be comforted by the Lord's faithfulness. The Scriptures will also help us to understand what the Lord is asking of our lives today. For at every hour of the day (cf. Mt 20:1-16) and in every season of life, he continues to send labourers into his vineyard. I was called to become the Bishop of Rome when I had reached, so to speak, retirement age and thought I would not be doing anything new. The Lord is always - always - close to us. He is close to us with new possibilities, new ideas, new consolations, but always close to us. You know that the Lord is eternal; he never, ever goes into retirement.

In Matthew's Gospel, Jesus tells the Apostles, "Go therefore and make disciples of all nations, baptizing them in the name of the Father and of the Son and of the Holy Spirit, teaching them to observe all that I have commanded you" (28:19-20). These words are also addressed to us today. They help us better understand that our vocation is to preserve our roots, to pass on the faith to the young, and to care for the little ones. Think about it: what is our vocation today, at our age? To preserve our roots, to pass on the faith to the young and to care for the little ones. Never forget this.

It makes no difference how old you are, whether you still work or not, whether you are alone or have a family, whether you became a grandmother or grandfather at a young age or later, whether you are still independent or need assistance. Because there is no retirement age from the work of proclaiming the Gospel and handing down traditions to your grandchildren. You just need to set out and undertake something new.

At this crucial moment in history, you have a renewed vocation. You may wonder: How this can be possible? My energy is running out and I don't think I can do much. How can I begin to act differently when habit is so much a part of my life? How can I devote myself to those who are poor when I am already so concerned about my family? How can I broaden my vision when I can't even leave the residence where I live? Isn't my solitude already a sufficiently heavy burden? How many of you are asking just that question: isn't my solitude already a sufficiently heavy burden? Jesus himself heard a similar question from Nicodemus, who asked, "How can a man be born when he is old?" (Jn 3:4). It can happen, the Lord replies, if we open our hearts to the working of the Holy Spirit, who blows where he wills. The Holy Spirit whose freedom is such that goes wherever, and does whatever, he wills.

As I have often observed, we will not emerge from the present crisis as we were before, but either better or worse. And "God willing... this may prove not to be just another tragedy of history from which we learned nothing... If only we might keep in mind all those elderly persons who died for lack of respirators... If only this immense sorrow may not prove useless, but enable us to take a step forward towards a new style of life. If only we might discover once for all that we need one another, and that in this way our human frailty can experience a rebirth" (Fratelli Tutti, 35). No one is saved alone. We are all indebted to one another. We are all brothers and sisters.

Given this, I want to tell you that you are needed in order to help build, in fraternity and social friendship, the world of tomorrow: the world in which we, together with our children and grandchildren, will live once the storm has subsided. All of us must "take an active part in renewing and supporting our troubled societies" (ibid., 77). Among the pillars that support this new edifice, there are three that you, better than anyone else, can help to set up. Those three pillars are dreams, memory and prayer. The Lord's closeness will grant to all, even the frailest among us, the strength needed to embark on a new journey along the path of dreams, memory and prayer.

The prophet Joel once promised: "Your old men shall dream dreams, and your young men will have visions" (3:1). The future of the world depends on this covenant between young and old. Who, if not the young, can take the dreams of the elderly and make them come true? Yet for this to happen, it is necessary that we continue to dream. Our dreams of justice, of peace, of solidarity can make it possible for our young people to have new visions; in this way, together, we can build the future. You need to show that it is possible to emerge renewed from an experience of hardship. I am sure that you have had more than one such experience: in your life you have faced any number of troubles and yet were able to pull through. Use those experiences to learn how to pull through now.

Dreams are thus intertwined with memory. I think of the painful memory of war, and its importance for helping the young to learn the value of peace. Those among you who experienced the suffering of war must pass on this message. Keeping memory alive is a true mission for every elderly person: keeping memory alive and sharing it with others. Edith Bruck, who survived the horror of the Shoah, has said that "even illuminating a single conscience is worth the effort and pain of keeping alive the memory of what has been." She went on to say: "For me, memory is life." [3] I also think of my own grandparents, and those among you who had to emigrate and know how hard it is to leave everything behind, as so many people continue to do today, in hope of a future. Some of those people may even now be at our side, caring for us. These kinds of memory can help to build a more humane and welcoming world. Without memory, however, we will never be able to build; without a foundation, we can never build a house. Never. And the foundation of life is memory.

Finally, prayer. As my predecessor, Pope Benedict, himself a saintly elderly person who continues to pray and work for the Church, once said: "the prayer of the elderly can protect the world, helping it perhaps more effectively than the frenetic activity of many others." [4] He spoke those words in 2012, towards the end of his pontificate. There is something beautiful here. Your prayer is a very precious resource: a deep breath that the Church and the world urgently need (cf. Evangelii Gaudium, 262). Especially in these difficult times for our human family, as we continue to sail in the same boat across the stormy sea of the pandemic, your intercession for the world and for the Church has great value: it inspires in everyone the serene trust that we will soon come to shore.

Dear grandmother, dear grandfather, dear elderly friends, in concluding this Message to you, I would also like to mention the example of Blessed (and soon Saint) Charles de Foucauld. He lived as a hermit in Algeria and there testified to "his desire to feel himself a brother to all" (Fratelli Tutti, 287). The story of his life shows how it is possible, even in the solitude of one' s own desert, to intercede for the poor of the whole world and to become, in truth, a universal brother or sister.

I ask the Lord that, also through his example, all of us may open our hearts in sensitivity to the sufferings of the poor and intercede for their needs. May each of us learn to repeat to all, and especially to the young, the words of consolation we have heard spoken to us today: "I am with you always"! Keep moving forward! May the Lord grant you his blessing.

Rome, Saint John Lateran, 31 May 2021, Feast of the Visitation of the Blessed Virgin Mary

FRANCIS

____________________________________

[1] The episode is narrated in the Protoevangelium of James.

[2] This image has been chosen as the logo for the World Day of Grandparents and the Elderly.

[3] Memory is life, writing is breath. L'Osservatore Romano, January 26, 2021.

[4] Visit to the Group Home "Viva gli Anziani", 2 November 2012.

Pope Francis presenting his message... in Italian, but with English subtitles...

Послання Папи на Всесвітній день дідусів і бабусь: мрії, пам'ять і молитва

Звертаючись до всіх літніх людей з нагоди першого Всесвітнього дня дідусів і бабусь, Святіший Отець висловлює усвідомлення їхніх проблем і переживань, бо сам перебуває у тому самому віці. Він закликає їх відкривати своє серце на Бога, на інших, передавати молодим поколінням свої мрії й пам'ять та молитися, бо їхня молитва заступництва - «це легені, без яких ні Церква, ні світ не можуть обійтися».

Світлана Духович - Ватикан

«Я з тобою по всі дні» (пор. Мт. 28, 20) - таку тему матиме перший Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком, що відзначатиметься у неділю, 25 липня 2021 року. Цими словами Христа з Євангелії від Матея розпочинається також послання, з яким Папа Франциск звертається «як Єпископ Риму і як літня людина» до дідусів і бабусь та всіх людей похилого віку.

Болісний досвід відкинення

Святіший Отець висловлює усвідомлення складних часів, які переживають всі літні люди в контексті пандемії: багато них захворіли, багато хто пішов з життя, інші пережили смерть своїх чоловіків, дружин, або рідних, багато були змушені перебувати в самотності, ізольовані.

"Господь знає всі наші страждання цього періоду, - читаємо в посланні. - Він близький до тих, хто переживає болісний досвід відкинення; наша самотність, загострена пандемією, Йому не байдужа."

За основу логотипу першого Всесвітнього дня дідусів і бабусь взято одну із фресок видатного італійського живописця Джотто, на якій зображений Ісусовий дідусь Йоаким, якому серед ночі з'являється ангел. Посилаючись на апокрифічне передання, Святіший Отець зауважує, що громада відкинула Йоакима та його дружину через те, що вони не мали дітей. Їхнє життя вважалося даремним. І, власне, на згаданій картині Йоаким зображений вночі, що, можливо, була «однією з багатьох безсонних ночей, переповнених спогадами, переживаннями та бажаннями».

Ангели, послані до літніх людей

«Але навіть коли все здається темним, як у ці місяці пандемії, - наголошує Папа, - Господь і надалі надсилає ангелів, щоб розрадити нашу самотність і повторити нам: "Я з тобою по всі дні". Він це говорить тобі, він говорить це мені, всім. Саме в цьому полягає суть цього Дня, який я хотів відзначити вперше цього року, після довготривалої ізоляції та повільного відновлення суспільного життя: аби кожного дідуся, кожного літнього чоловіка, кожну бабусю, кожну літню жінку - особливо тих, хто серед нас найбільш самотній - відвідав ангел!». Ці ангели, як пояснив Наступник Святого Петра, можуть мати обличчя онуків, рідних чи друзів.

Послання Бога в Його слові

Святіший Отець пояснює, що Господь посилає нам Своїх посланців також через Боже Слово. Тому Папа заохочує літніх людей щодня читати сторінку з Євангелії, молитися псальмами, читати пророків тому, що Святе Писання допомагає зрозуміти, про що Господь просить нас сьогодні, Він посилає робітників у Свій виноградник кожної години дня (пор. Мт. 20, 1-16), у кожен період життя.

"Я сам можу засвідчити, - пише Наступник святого Петра, - що мене було покликано стати Єпископом Риму, коли я досяг, так би мовити, пенсійного віку і вже уявляв, що більше не зможу робити нічого нового. Господь завжди поруч з нами, завжди з новими запрошеннями, з новими словами, зі Своєю розрадою, Він завжди біля нас. Ви знаєте, що Бог - вічний і ніколи не виходить на пенсію."

Роль похилих віком людей у суспільстві

Зберігати коріння, передавати віру молодим людям та піклуватися про найменших - такими, за словами Папи, є завдання людей похилого віку, незалежно від їхнього віку й обставин життя. Потрібно лише «ступити на шлях і, насамперед, вийти із себе самих для того, аби розпочати щось нове».

«Але як це можливо? Мої сили закінчуються, і я не думаю, що можу багато чого зробити. Як я можу почати поводитися по-іншому, коли звичка стала правилом мого існування? Як можу присвятитися найбіднішим, коли я вже маю стільки переживань про свою сім'ю? Як я можу розширити свій погляд, якщо мені навіть не дозволяють покидати помешкання, в якому живу? Хіба моя самотність не надто важкий тягар?» - такі запитання, як припускає Папа, ставлять собі чимало літніх людей. Сам Ісус почув подібне запитання від Никодима, який запитав його: «Як людина може народитися, коли вона стара?» (Ів. 3,4). Господь відповів, що це може відбутися, коли людина відкриває своє серце на Святого Духа.

Передавати мрії молодим людям

Пригадуючи про поточну пандемію, Єпископ Риму зауважує, що з цієї кризи «ми вийдемо або кращими, або гіршими». У цій перспективі він підкреслив, що ми потребуємо кожну літню людину, щоби «в братерстві та соціальній дружбі будувати завтрашній світ». Похилі віком, за його словами, покликані, насамперед, дбати про три колони, що підтримуватимуть це нове майбутнє: мрії, пам'ять і молитву. Власне, мрії-сни, як зазначається у пророцтві Йоіла (пор. Йоіл 3,1), поєднують літніх людей та молодь.

"Хто, як не молодь, - наголошує Папа, - може перейняти мрії літніх людей і понести їх далі? Але для цього необхідно не припиняти мріяти: у наших мріях про справедливість, мир, солідарність криється можливість того, що наша молодь матиме нове бачення, і що ми спільно зможемо будувати майбутнє."

Пам'ять - фундамент життя

Мрії, як пояснює Папа Франциск, пов'язані з пам'яттю. Наприклад, пам'ять про війну може навчити багато нових поколінь цінності миру. «Пам'ятати - підкреслює він, - це справжня місія кожної літньої людини. Пам'ятати та передавати пам'ять іншим». Святіший Отець процитував слова Едіт Брук, яка пережила трагедію Голокосту. Вона говорила, що «просвітлення навіть одного єдиного сумління варте зусиль і болю, щоб зберегти живою пам'ять про те, що сталося». Він пригадує також своїх дідуся і бабусю, які зберігали пам'ять про труднощі й страждання еміграції, яких тепер зазнають багато людей.

"Ця пам'ять, - наголошує Папа, - може допомогти побудувати людяніший і гостинніший світ. Але без пам'яті не можна будувати; без фундаменту ніколи не збудуєш будинок. Ніколи. А фундаментом життя є пам'ять."

Молитва літніх людей - легені Церкви та світу

Третя колона, на якій потрібно будувати майбутнє і про яку повинні дбати люди похилого віку, - це молитва. Святіший Отець цитує слова свого попередника Венедикта XVI, якого називає «святим старцем, який і надалі молиться і трудиться для Церкви».

"Молитва літніх людей, - писав Папа-емерит, - може захищати світ, допомагаючи йому, можливо, більше, аніж зусилля багатьох."

Папа Франциск закликає людей похилого віку молитися, підкреслюючи, що їхня молитва є дуже цінною. «Це легені, без яких Церква та світ не можуть обійтися», - наголошує він. - Особливо у цей важкий для людства час, коли ми всі в одному човні перетинаємо бурхливе море пандемії, твоя молитва заступництва за світ і Церкву не є даремною, а запрошує всіх до спокійної надії на пристань».

Молитва заступництва за всіх

На завершення Послання з нагоди першого Всесвітнього дня дідусів і бабусь Папа Франциск пригадав про відомого французького пустельника Шарля де Фуко (1858-1916), який незабаром буде зарахований до лику святих. Його історія, як зауважив Святіший Отець, показує, що навіть у самотності власної пустелі можна заступатися за бідних усього світу і стати братом для всіх. «Я молю Господа, - пише Папа, - аби також завдяки його прикладу, кожен із нас зміг більше відкрити своє серце і вчинити його чутливим до страждань останніх та здатним молитися за них. Нехай кожен з нас навчиться повторювати всім, і зокрема наймолодшим, ті слова розради, які ми сьогодні почули зверненими до нас: "Я з тобою по всі дні"».

____________________________________

Downloadable Resources in PDF format....

1. Pope Francis' Message [HERE]

2. A Special Prayer for the Day [HERE]

3. Liturgical 'notes' [HERE]

4. Pastoral Guidelines [HERE]


View More Events

Unite Interactive